Я починаю усе спочатку -
Хочеш-не хочеш, а треба жити,-
Я починаю без тебе, татку,
Дивитись, думати, навіть любити.
Ти був зі мною завжди і всюди,
У всіх поразках і перемогах;
І дивувались - не знали люди -
Звідкіль у мене тая підмога?
Світ був прекрасним, а шлях - широким,
Світило сонце, скрізь гарні люди...
Не було й гадки, що прОйдуть рОки,
І більш зі мною тебе не буде.
Впевненість, сила - куди й поділись,
Сонце сховалось за небокраєм;
Добрії люди враз похмурніли,
І страшно стало - тебе немає!
Знаю, потрібно свій страх збороти -
Хочеш-не хочеш, а треба жити -
Іти, долати нові висоти,
Твоїм онукам цей світ відкрити.
Тож, починаю усе спочатку,
Бо не чекають твої онуки -
Нетерпеливо гукають: Татку!
І наполегливо тягнуть за руки.
А ти - я вірю - нас не забудеш,
Любов - безсмертна! Куди ж їй дітись?-
На нас із неба дивитись будеш,
І разом з Богом за нас радіти.
Щемно все те, поете... 
