До божевілля радісна
Ковтала із жаром холодне повітря
Злітала з гори на санчатах
Не думала зовсім про літо,
Бо тішили зимові і холодні дні
І віхола холодна снігова
Ми всі були щасливі і малі
І баба снігова у нас в дворі жила.
Сніжинки падали граціозно,
Лягали творцем на долоні,
А скрипка, співала так невіртуозно
Серце дитяче було в полоні,
І все єство хотіло так на волю
На ковзани ступити і на лід,
Лиш вік змінив керунок долі
І втік від смут і від недолі втік…
Я розглядала візерунки на сніжинці
Із щирим подивом уяви,
І магія ліхтариків на ялинці
В квартирі теплій зігрівала.
У нотах зимової мелодії
Повертаюсь спогадом в дитинство
Переосмислюю життєвую рапсодію
Заворожує звичне, новорічне дійство...
