Давним-давно, ще в далеких 80-их коли була я третьокурсницею Кам'янець-Подільського фізмату, сталася ось ця історія. Весь третій курс готувався до першої практики,яка проходила в піонерських таборах. Нас вчили багато чому - від складання планів до організації дитячого дозвілля. І в кінці семестру було проведено змагання між групами усіх факультетів інституту. Кожна група була піонерським загоном, мала командира загону, свій девіз, свою речівку, свою загонову пісню. Одним з конкурсів був конкурс на кращу інсценізацію казки. Саме про це я поведу розповідь.
Як зараз пам'ятаю ... 22 години. Наша група готується інсценувати казку «Буратіно». Розбираємо ролі. Думаємо: як зробити костюми. Вибираємо: який саме уривок вчити. Але змагання вже завтра з ранку! Коли вчити слова? Це ж відома казка. Як-небудь не вийде. Потрібно вчити слова. Тоді одному з нас приходить в голову мудра думка: «А давай придумаємо самі казку, щоб ніхто не міг перевірити правильність слів!» Яку ж казку вибрати? Голови ламати довго не довелося. Ще одна мудра думка прийшла. Назвали ми нашу казку «Царівна-жаба на новий лад». Ідея усім дуже сподобалася. Вмить все закрутилося: одні знімають штори з вікон і з дверей, інші шукають спортивні штани і пришивають до них банти, інші ...... пишуть сценарій. Він був приблизно такий:
«У деякому царстві в деякій державі жив-був цар. І було в нього три сини. Прийшла пора їх одружити. Задумався цар про наречених для синів. Думав-думав, думав-думав... Все ніяк не міг підібрати. Вже й сон у нього пропав і нерви стали підкачувати, а питання залишається все не вирішеним. Закапризував навіть трохи. Але раптом одного разу вдалося йому заснути. І сниться царю сон: ... в його палаці шикарний бал. Дуже багато гостей заморських наїхало. Всі танцюють, всі веселяться ... Він важливий сидить на троні і кличе до себе синів: «Сини мої дорогі, ось прийшла пора подумати вам про наречених. Ось даю я вам по лукові і по стрілі. Вистріліть з них - куди стріла впаде, там і ваша наречена ». Першим стріляв найстарший син. Вистрілив і впала його стріла на купецький двір. Її підняла купецька дочка. Стріла середнього сина впала на графський двір і дісталася дочці графа. А стріла самого молодшого потрапила на велике непрохідне болото, і знайшов він свою стрілу в зубах великий жаби. Як не просив Іван жабу віддати йому стрілу, як не благав - так і не віддала. Довелося погодитися брати її в дружини.
Всі гості з нетерпінням чекали повернення царевичів і з великою цікавістю розглядали фотографії їх наречених. З гидливістю і жахом в очах передавали фото нареченої самого молодшого царевича. Тут цар захотів перевірити вміння кожної нареченої. Знову закликав він своїх синів і звелів, щоб вони поїхали до своїх нареченим і щоб ті передали подарунок царю килим, витканий своїми руками. Злякався Іван, але робити нічого. Прийшов він до болота і сів у траві заклопотаний. - Чого, Іванку, засумував? - Запитала Жаба. - Так мовляв і так, захотів батько від тебе в подарунок килим, твоїми руками зроблений, так як мені не сумувати. - Нічого страшного, Іванку, йди за мною, там ти знайдеш килим, думаю царю сподобається. І справді килим жаби був самим кращим. На ньому пташки співають, квіточки цвітуть, річенька дзюрчить. ... Всі охали і ахали, розглядаючи його. Іншим завданням було спекти коровай. Знову коровай Жаби був найкрасивішим і смачним. А від короваю нареченої старшого сина цар зуб виламав, а від короваю нареченої середнього так взагалі в обморок впав, рятувати довелося, і швидку допомогу викликати. І, на кінець, прийшла черга самих наречених в гості запросити. Кожен хотів побачити наречених, але найбільше всіх цікавила Жаба. Коли старший син привів в зал свою наречену, всі побачили дуже високу і потворну дівчину, вона була одягнена в джинсах і в розлітайці, розфарбована до невпізнання, дуже багато всяких бус і намиста на ній, як на новорічній ялинці. Всі насилу приховували свій жах. Наречена середнього сина - дуже повна дівчина, одягнена в міні-спідницю, зачіска жахлива, з сережкою величезною в одному вусі, з жуйкою в роті. Цар ніби вріс у свій трон, онімів, слова вимовити не зумів. І тут, відчиняються двері та Іван-царевич, ніжно тримаючи за руку, привів свою Жабу. Дівчина виявилася красунею, дуже скромною, одягнена у вишиту блузку. Волосся в косу сплетені. Цар схопився від радості і гайда танцювати. І я там був, мед-пиво пив ... »
Ви навіть уявити собі не можете, яка смішна вийшла казка. Всі викладачі, присутні на заході, від сміху були в сльозах. І головне, що слів ніхто не вчив. У ведучої в руках був сценарій і вона його читала. А всі дійові особи просто виконували. Так, правда, цар пару раз сказав слово. А як виїхав на велосипеді санітар швидкої допомоги і у нього випадково вийшло, що він упав, а царя рятувати то треба було - так взагалі умора ...
Действительно - умора! Спасибо, Лара, за настроение! Радости Вам всегда! Мира и Любви!
благодарю
З святками Вас 
