Сколихаючи гори в тумані,
Ми з тобою лежали в траві.
Ти в собі, чи ти може в омані?
Чи закрився ти просто в мені?
Я збираю цвіт квіт у тумані,
Він мені шлях до гір закрива,
Та я горда, піду у криваві
Колюхи, що мене подира.
Перигей настає і триває,
Доки серце моє не згорить,
Відвернути його намагаюсь,
Та сльоза по щоці лиш біжить.
Завтра буде не той вже початок
Ну а вчора не той вже кінець
Що сьогодні? Журба є, чи свято?
Чи це день для розбитих сердець?
Що з моїм? Я не можу згадати,
У моїй голові лиш біда
Намагаюсь я гордість тримати
Та її я лиш тільки вдава..
Я б хотіла тобі все сказати,
Вибачатись, просити, молити,
Та не зможеш ти все прочитати
Тільки я сили маю, щоб жити
З усією цією брехнею..
І найбільше, що крає мене-
Це образи - нема апогею..
Добре те, що все добре в тебе.
_______________________________________________________
І зі мною ще краще,
Й без мене,
Ти нормально себе почува,
А я плачу, я хочу заснути
І навіки в астралі літа
