Хвалу народові співаю,
Бо він байдужість подолав
І лик Божественний прийняв
У час, коли біда у краю.
Воює батько, син і внук,
Щоб окупанта не пустити,
Країни гідність захистити.
Росте любов і твердість рук.
Смерть ворог сіє на полях,
А медики життя плекають.
В повітрі янголи кружляють,
Лишають віру у серцях.
Священик – серцем із бійцем.
Молитву Богу шле завзято,
На схід рушає до солдата,
Де дим, вогонь перед лицем.
Туди іде і волонтер.
Про нього рідко було чути.
Ним нині кожен хоче бути,
Щоб воїн вистояв, не вмер.
Збирає речі, провіант,
Пече, варить, шкарпетки в’яже ,
Машини ремонтує, маже,
Кладе під дарунковий бант.
Листи й малюнки дітвора
Бійцю охоче посилає.
І серце парус напинає,
Народу гідність, мов гора.
Ми виграємо цю війну.
Візьмемось всі, як є, за руки,
Пройдем крізь сльози, біль і муки,
По лиху пустим борону.
