Козирна карта плакала в руці,
Дороги відкривалися безмежні.
Та я не посміхався на лиці,
Не потребую я куші бентежні.
Якщо потрібно вкрасти, одурить,
То краще мести вулиці за кістку.
Бо нам дано один лиш раз прожить.
Не хочу перед смертю чорну звістку.
Нехай не Бог, роздасть нам по заслугах
Нехай не ми відчуємо той біль.
Та я речу від друга і до друга:
"Лиш чесно розганяй автомобіль".
Твої сліди на світі будуть завжди,
Колись, тому, до того і навік.
І вибір свій зробити колись мав ж ти,
Але чомусь обрав поганий бік.
