На морозі горіли люди,
Через поле їх чути крик.
Шість осколків у власні груди
Як ти, друже, до цього звик?
Місце тепле давно не бачив,
Серед ночі зриває дах.
Тільки мати далеко заплаче:
Думка з сином літає, як птах.
Є і старші, і розумніші,
І чесніші, та є біда.
Якби зрадника ти повішав,
То давно б завершилась війна.
Що спочатку не встиг зітнути,
То тепер розливає кров.
Силу б волі в кулак зімкнути,
Не виходить, завада - шов.
Мужньо очі підводить в небо,
Хворий розум, без вороття.
Хай же, воїне мужній, до тебе
Повернеться назад життя.
Присвячено всім захисникам України.
