Німці кажуть, що Рада визнала Крим незалежним
І вона також каже, що нас тут не має бути...
Але я маю письмовий наказ – складено належно,
Хоча й він секретний... Та все ж як таке осягнути?
Невже так непокірність нашу хотіли обмежити,
Щоб у крові втопити тут? І така була можливість!
Але взяли Крим! Захопили, бо нам не належати
Землі, що колись і діди здобути мали сміливість.
Йшли у бій по своїй волі чи за монаршим наказом,
Але не наша вона – тепер кримських татар земля:
Столиця – Бахчисарай, у борні були колись разом –
Най державу їм добру, у своїй хаті й правда своя...
11 січня 2015 р.
У квітні 1918 р. українськими військами, якими командував полковник Петро Болбочан, що вже зажив слави опального до соціалістичного ладу УНР царського буржуа, за секретним наказом була проведена операція по взяттю під контроль території Криму і звільненню його від червоних сил. Після вдалого розвитку операції війська Болбочана були зупинені німецькими силами, які повідомили їх, що Крим українським урядом передано під контроль німецькому командуванню, яке тепер буде забезпечувати безпеку Кримської Народної Республіки, отже дії Болбочана таким чином виявлялися не тільки марними, а й навіть шкідливими для української держави. Спричинений начебто непорозумінням небезпечний конфлікт з німцями змусив заграти і без того самовбивчу кримську місію новими кольорами, що загрожував Болбочану реальними проблемами, а Україні політичним скандалом. Фантастичний сюжет ситуації в подальшому підштовхнув конспірологів до висування теорій про навмисність її спричинення, яка була направлена на дискредитацію політичного противника, яким деяким членам уряду уявлявся прославлений полковник, що й досі занадто шанував царські традиції.
Рішення уряду дійсно виглядало дуже зухвало. Німецьке командування вже мало опрацьований план окупації Криму і захоплення Чорноморського флоту, для чого в районі Катеринослава було зосереджено кілька німецьких дивізій для операцій у Криму. Зі свого боку, український уряд не міг допустити, щоб Чорноморський флот і багатомільйонне майно потрапили до рук німецькому командуванню як військова здобич. Щоб попередити події, український уряд вирішив зайняти Крим українськими військами, хоча на Брестських переговорах українською стороною не було зазначено Крим сферою інтересів України. Для цих операцій було відокремлено групу у складі до 5000 багнетів, 4 кінного полку, кількох батарей та бронепотягів під командуванням полковника Болбочана.
