Біля лісу на галявці
Жив дід з бабою у хатці.
Мали хлів з двома вівцями,
Купу вуликів з бджолами,
Курник з курми й качками,
І кролятники з кролями.
Вранці дід до них устав
І побачив, як Лис крав:
Під пахви взяв кролів, гусей,
А у зуби двох курей.
Через тин переплигнув
І до лісу вмить чкурнув,
Де чекали його в нірці
Жінка й діти-теж лисиці.
Повернімося до діда,
Що стояв позаду хліва.
Його очі в п’ять раз більші стали,
Й вставні щелепи відпали,
Бо поки він з ліжка встав
Лис курей усіх покрав.
Все дід бабі розповів
І до курника повів,
І не знають, як той Лис
До бідних курочок проліз.
Як ходили, як шукали,
Все ж до правди докопали.
Під стіною він прорив
Яму довгу метрів з три.
Сів дід з бабою під стріху
І не знайдуть собі втіху:
Як їм вислідити лиса,
Адже він прудкий, як «щур».
Стали вечора чекати
Й зовсім не лягали спати.
Все чекали та чекали,
Доки Лиса не спіймали.
Лис почав гучно кричати
Й діда з бабою вмовляти.
-Відпустіть. Мене чекають в лісі
Жінка й діти-теж лисиці.
І тепер у баби все ж
Щелепа відпала теж.
Дід із бабою:
-О Боже!
Лис у відповідь:
-Я – Лис, не Боже.
Старці бідні як злякались
Й в хаті швидко поховались.
Цілий тиждень там сиділи,
Балакуна того гляділи.
Лис брав все чого хотів
І під носа бурмотів:
-Я дуже хитрий лис
До курника заліз,
Курей позабирав,
Діда й бабу налякав.