Лиш стук коліс . Блакитні очі .
І тихе , лагідне «пробач».
Цілую перли я дівочі ,
Не плач , голубонько , не плач !
Ми вдвох назавжди , вдвох повіки.
Нас не спроможні розлучить
Життєвих негараздів ріки ,
Від котрих серденько болить .
Минеться все , теплом повіє
І яблоні знов зацвітуть .
Буя свідомість, шаленіє ,
Всього не в змозі осягнуть .
На нас удвох одне повітря,
На нас удвох цей білий світ,
Те поле , де буяє жито .
Крила , розправлені на зліт,
Веселка в небі ген за обрій ,
Свої ховаючи кінці .
Перше кохання , перші спроби…
Слова даровані оці .
С.Бабінчук. 4.09.2014р.
