|
Українська література понесла тяжку втрату. Сьогодні в Сімферопольській лікарні пішов із життя Данило Андрійович КОНОНЕНКО, прекрасна чуйна людина, відомий український поет, перекладач, член Національної спілки письменників України, Заслужений журналіст України, Заслужений діяч мистецтв Автономної республіки Крим, лауреат премії ім. Степана Руданського.
Багато років очолював Кримську організацію НСПУ, був одним із фундаторів єдиної в Криму україномовної газети "Кримська світлиця", очолював в ній відділ літератури та мистецтва, був шеф-редактором дитячої газети "Джерельце" (додаток до КС).
Народився Данило Андрійович 1 січня 1942 року в с. Ребедайлівка Кам"янського району Черкаської області. Автор книг "Джерело", "На весняному березі", "Квітучих соняхів оркестр", "З любові й добра", упорядник поетичної антології "Люблю тебе мій Криме..."
Світла пам"ять і Царство небесне Вам, шановний Даниле Андрійовичу!
Данило КОНОНЕНКО
ВІК УКРАЇНУ ЛЮБИ
Сонце голубить калину,
Вітер колише дуби.
Сину мій, рідна дитино!
Вік Україну люби!
Далеч шумку тополину,
Степу дзвінкі голоси.
Сину мій, рідну Вкраїну,
Вік біля серця носи!
В грізну тривожну годину
В дзвони на сполох дзвони!
Сину мій, рідну Вкраїну
Від ворогів борони!
Мову свою солов'їну -
Мамину пісню-розмай,
Сину мій, рідна дитино,
Не забувай!
ОСТАННІЙ ДЕНЬ ВІЙНИ
Ой, не грала гармонь,
А плакала,
Ой, ридала гармонь ридма...
Тихо зойкнула хвіртка злякано:
- Мамо! Ма...
А в селі "Перемога" чулося,
Бігли з поля худі жінки.
Мати в чорну печаль
запнулася
навіки.
КРИНИЦЯ
В саду засніженім криниця.
Відро на цямрині стоїть.
Ніхто не йде води напиться,
Не проклада глибокий слід.
Хіба що пурхне десь синиця,
Торкнувшись крилечками віт.
Дерева сплять. Їм, певне, сниться
Весни жаданої прихід.
І як, скажіть, не зупиниться
На мить якусь біля воріт,
Де, може, юнка-чарівниця
Пошле вам усмішку-привіт.
О, білий сад, з відром криниця,
І ця зима, і диво-світ!
БІЛЯ МОРЯ
Я - степовик. Я не люблю затишшя.
Та як охопить серце супокій
І сум за полем душу враз прониже, -
Я йду до моря наслухать прибій.
Воно величне у красі своїй
Мені назустріч солоно так дише,
І, ніби чайок, кораблі колише,
Я розумію: тут неспокій мій.
Ця синь безмежна, мов небесна вись,
Зигзаги хвиль, мов спалах блискавиці,
І полинево терпкуватий бриз
Мені ночами довго будуть сниться.
Бо в шумуванні моря, як колись,
Я чую шелест стиглої пшениці.
БЕРІЗКА
Ніні
З Смоленщини до Криму навесні
(Я так люблю ту сторону російську!)
Тендітну, наче дівчинку, берізку
Хороші люди привезли мені.
У благодатні березневі дні
Побіля хати, до причілка близько,
Де затишок і завжди сонце бризка,
Я посадив. Ростиме, а чи ні?
Минали дні, і весни, і літа...
Набралась сил берізка молода.
Поглянь: красуня з русою косою.
І не страшні їй чорні бурі злі,
Бо вкоренилась міцно у землі,
Напоєній дніпровською водою.
АГАТАНГЕЛ КРИМСЬКИЙ
Син двох народів Агатангел Кримський.
Ну, хто сказав, що ми не земляки?!
Татарин він навіки український,
Вкраїнець він татарський на віки.
Його сліди живі ще тут, в Криму,
Чуфут-Кале, Бахчисарай і Ялта,
Дороги крем'янисті, без асфальту,
Знайомі нам і так близькі йому!
Він знав свій Крим, він завжди Кримом жив,
До Криму, як до матері, горнувся,
Без Криму Кримський, може, й не відбувся б,
Своє найкраще - у Криму творив.
Дідизни дух його сюди манив,
Земля оця його причарувала,
Вливала сили, творчо надихала -
Він Кримом марив, Кримом завше жив.
По-східньому пісень журний мотив
Бентежив серце зболене поета,
І гострий шпиль стрімкого мінарета
Йому про давнє з болем говорив.
Син України й Криму вірний син,
Народний просвітитель, мудрий ангел,
Великий, славний Кримський Агатангел!
Ти в нас один, ти в нас такий один.
Син двох народів, Агатангел Кримський.
Ну хто сказав, що ми не земляки?!
Татарин він навіки український,
Вкраїнець він татарський на віки!
ID:
551778
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.01.2015 14:32:39
© дата внесення змiн: 26.01.2022 11:20:45
автор: Галина_Литовченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Хороших людей завжди шкода. 
свiтла пам"ять i земля пухом. А за вiршi 5. 
