Жити в твоїй долоні – чи то як лінія, чи як шрам,
Бути твоїм безсонням, чи то як доля, чи то як гра…
Жити між твоїх ребер, і розчинятись в ковтку вина,
Думати не про тебе, бо у тебе – своя весна…
Жити собі як вийде – чи як навчили, чи як навчить,
Бути окремим видом – таким зникати нема причин,
Жити десь між рядками, між соцмережами і людьми,
Зняти із серця камінь, якщо зумієш – і ти зніми…
Жити суцвіттям звуків, і розчинятись на язиці,
Прагнути, щоб до внуків, до серця серце, рука в руці,
Тільки коли не спиться – то не шукати, де тонший шовк,
І журавель – синиця, як тобі байдуже до пташок…