Я не вірю! Ні не вірю.
Цього ніяк не може бути,
І я не можу це збагнути...
Від несподіванки дурію.
Не розумію, що збагнути?
Ти вчора був, тепер нема.
Німа стоїть твоя стіна,
Я хочу лише тебе чути.
Твої пісні - то моя мрія,
На них я виросла, жила;
Яка ж погана злая сила?
Забрати... Як тебе змогла?
І зараз я вмикаю ровер,
Від болі серця все жену,
Усе збагну! Ні не збагну.
Його нема і він загинув?
І як і всі, я не сама,
Шукаєм ми в очах любого,
Не буде більше вже такого...
Таких як ти, як ти нема.
...Співає серце, тихо значить,
Душа співає навпаки;
У кожного свої смаки;
Сумує мрія, вона плаче...
Самому не віриться, що Кузьми немає. Я ріс на його піснях теж, одні з найкращих спогадів у моєму житті пов'язані з його піснями. Це якийсь жах у який не хочеться вірити. Здається, ніби Кузьма просто прикалується і скоро з'явиться і скаже: "Чуваки, та всьо нормально. Я живий"... але цього вже не буде...
