(за мотивом твору Т. Шевченка)
«Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро…» усіх нас любила?!
Чому ж не зупиниш московську орду???
А скільки, біднесенька, горя зазнала:
Із голоду пухла, стогнала в тюрмі…
Та гордо вставала з колін, воскресала,
Щоб знов-таки бути в чиємусь ярмі?..
А що їй робити, коли розпинають
Свої ж таки діти і в пута кують?!.
Пошли Ти їй долю! Хай лихо минає,
Бо інші народи її засміють…
О Боже мій милий! Така Твоя воля…
Караєш Вкраїну за наші ж гріхи!..
Прости нерозумних, зішли неньці долю,
Збуди всіх байдужих, «незрячих», «глухих»!
І буде в нас доля і щастя по вінця,
Бо щиро молитву шепочуть уста!
Спаси Україну! Зціли українців!
Хай буде вовік Твоя воля свята!!!
якою щирістю почуттів вмієте говорити!
Оксаночко, маєте серце любов\ю повне, розумне, співчутливе, серце патрітки-україночки! дуже радий читати такі рядки
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00