(за мотивом твору Т. Шевченка)
«Така її доля… О Боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те, що так щиро…» усіх нас любила?!
Чому ж не зупиниш московську орду???
А скільки, біднесенька, горя зазнала:
Із голоду пухла, стогнала в тюрмі…
Та гордо вставала з колін, воскресала,
Щоб знов-таки бути в чиємусь ярмі?..
А що їй робити, коли розпинають
Свої ж таки діти і в пута кують?!.
Пошли Ти їй долю! Хай лихо минає,
Бо інші народи її засміють…
О Боже мій милий! Така Твоя воля…
Караєш Вкраїну за наші ж гріхи!..
Прости нерозумних, зішли неньці долю,
Збуди всіх байдужих, «незрячих», «глухих»!
І буде в нас доля і щастя по вінця,
Бо щиро молитву шепочуть уста!
Спаси Україну! Зціли українців!
Хай буде вовік Твоя воля свята!!!
Ми всі молимося за це . 
