О нене , рідна , пробудись ,
Поглянь , навколо стільки жаху .
Хіба так мріялось колись ,
Коли свідомо йшли на плаху ?!
Віру несли крізь табори ,
Без нагород , надій на славу .
Чекали світлої пори –
Своєї , вільної держави ...
Діждались . Вже свої пани
Нічим не ліпші за минулих .
Стереотипи сатани
Люди на собі вже відчули .
Там журналіст пішов з життя ,
А там полюють на людину .
Ні , не почуєш каяття ,
Коли стрілятимуть у спину .
Знов пропонують обирать
Із обраної вже еліти .
І крісло міряють під стать
Та кріслечка своєї свити .
А нам каліфорнійський грип
На кризу знову перемножать .
Так , так старий стереотип ,
Як, безперечно , кара Божа .
Чи хтось у змозі осягнуть
Жорстоку дійсність безнадійну ?
Куди „правителі” ведуть
Державу , як телицю дійну ?
Ні , пане – брате не чекай ,
Нема до них давно довіри .
Краще Тараса пригадай
Та добре вигостри сокиру ...
Сергій Бабінчук .
