Пливуть хмаринками принади ,
Махнула доленька крилом .
Невже все краще вже позаду -
Що відкладалось на потом ?
Літа майнули , як примари ,
Не стримати , не повернуть .
Голубка з голубом – це пара ,
А я чомусь не міг збагнуть .
Шукав , надіявся і вірив ,
Що попереду кращі дні ,
Що стану зрештою кумиром
Та буду завжди на коні .
Сонце на захід повернуло ,
Ніхто не в змозі час спинить .
Ловлю на думці себе : було
Та пролетіло все за мить .
Десь там залишилось кохання ,
Роки рожеві , молоді .
О , Зіронька , моя ти рання ,
Ти відображення в воді .
Ніби і поряд та в уяві ,
Ніби ось тут , але нема .
Примхлива , як велика слава ,
Біла , холодна , як зима .
Ти бажана та невловима ,
Нестримна , як гірський потік .
Була лише перед очима ,
Але за мить твій образ втік .
Куди подівся сам не знаю ?
У пошуках усе життя .
Земного всі чекають раю ,
Але він там , де небуття .
Сергій Бабінчук . 13.11.2011 р.
