За січнем суне зимобор
І всі дороги людям пута,
І заглядає до обор,
І лізе в хату вдача люта.
Він на ставках гартує лід –
І лід вистрілює, мов криця,
Він у снігах шукає слід
Дорогоцінної жар-птиці,
Зніма вітрам всі пута з крил –
Вітри ж сніги куйовдять білі,
Гарцюють полем скільки сил
І звуть до танго заметілі.
Весну ж зустрінуть і сплакнуть,
Вола в калюжі сліз напоять –
І творять сніжну каламуть,
І не кидають поля бою...
Не тільки в березні іще,
А в квітні й травні норов хижий
Морозом квіти опече,
Вітрам підсуне люті хвижі.