в співавторстві з Лідією Яр
Відчуй мій коханий, що в мить оцю я із тобою,
Дарма, що гармати гуркочуть на клятій війні…
Я хочу, щоб ти, перед тим, як ітимеш до бою
Почув, що - люблю і що ти найдорожчий мені…
Кохаю тебе! Так, як тільки можливо кохати!
І як не можливо, кохаю й кохатиму знов…
Почуй же мене, найдорожчий у світі солдате,
Хай змовкнуть гармати, коли заговорить Любов!
* * * * *
Кохана моя, не повіриш, та я відчуваю,
Що десь там далеко в засніжених білих полях
Все жевріє вогник кохання, якого не знає,
Хто в тиші живе, а не гине в шалених боях.
Кохаю тебе! Це кохання мене рятувало,
Коли вже, здавалось, у жилах зупиниться кров…
Між гуркотом вражих гармат твоє слово звучало
Про вірність твою і про нашу безсмертну Любов!
15.02.15
Ще вчора вночі відчув ваш спільний твір як пісню-дует, жінка співає перший куплет свого тексту, чоловік відповідає перший куплет свого, потім по черзі другий. Попробую щось придумати...Може вийде.
Salvador відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну так.... Залишилося знайти ту жінку і того чоловіка. Хай співають!
