http://yerka.org.ru/pages/jesien.html
Осінь, бачу, прийшла. Опадає, линяючи, листя…
А в підвалинах пам’яті свічку світи – не світи –
стільки мотлоху там за середні віки шелеститься,
що й годинник загубить секунди… В полоні краси
все частіше спиняються стомлені несмаком очі
на чужих сторінках в павутиння закутих думок…
Десь совою кричить недочитана книжка пророчо –
трохи ще подрімає, а потім – у шафокуток…
На балконах душі стало сиро й незатишно дуже,
бо захмарене Сонце на Місяць уже дотліва…
А коріння жилАве збунтовано пнеться на сушу –
І пульсує у скронях мелодія серця жива…
Тиха осінь вночі одягає Halloween-а маску –
і життя гарбузом дуже часто дає відкоша…
І підваляться дні, прикриваючи вкотре фіаско
захмелілих думок, що танцюють на лезі ножа…