Згадалася своя хата, що самотньо бовваніє десь над Удаєм.
"В’юга" - то за х. Михайлівським, а в нас - радше "хуга" (хурделиця).
(Олекса Удайко)
Всі в’юги з хугами минуть,
Знов хвилю висріблить Удай –
І зменшиться хатини путь,
Що облетіла рідний край…
Давно шуміло все село:
Хатинка – молода дівчина
Любов’ю мила вікон скло,
Співала пісеньку для сина.
Колиска, ставши близь вікна,
Вдивлялась в далеч соколину...
Не знала хата, що війна
Залізе в скроні її сину...
Давно… Ох, як давно було…
Отець пішов за обрій синій,
Забулось матінку село –
Лиш хата в далі соколиній
Усе чекає на синів,
Чекає внуків до світлиці –
А взимку плаче поміж снів,
На вікнах гріє льоду криці.
22.02.2015 року