Лист-відповідь на фронт (Тебе чекати, то не ноша− честь…)
Тебе чекати, то не ноша− честь.
І день і ніч молитися за тебе.
У судний день підставити плече,
Щоб ти не впав у мороці Ереба.
Я буду сонцем у морозну лють,
В спекотний день ковтком води відпою,
Лиш пам’ятай: тебе удома ждуть,
І я довіку житиму тобою.
Ти завжди поруч: в серці і думках,
Твоя любов тепер у наших дітях.
Ти лиш живи! А сльози на щоках−
Це вже візитка нашого століття.
…Мій Ангеле, лети туди, де Він!
Лиши мене, Його рятуй від смерті.
Хай забере з собою привид війн
Червоно-чорні фарби у мольберті.
Вірш пробирає до кісток... Це сльози і надії люблячої жінки, яка чекає свого воїна з війни... Хай береже його Господь і всіх наших бійців, щоб кожен повернувся додому до своїх рідних!