А в своєму місті я - наче досвідчений турист.
Вивчила всі секрети і всі назви вулиць.
Десь під вечір на бульварі грає гітарист,
В дивному вбранні. Він мабуть прибулець.
Кажуть в підземеллі водиться примара.
Втомлена душа, ходить біла хмара.
Замкнена навіки в льодянім камінні.
Коси свої миє в місячнім світінні.
Біля мур високих, дуб стоїть широкий,
Мудрості навчає більше сотні років.
Вниз, ближче до річки, куполи високі,
Розпинають небо, рушать його спокій.
А у темну нічку, на даху будинку,
Ожива химери, їм нема спочинку.
Розрослося місто в далекі широти,
Підкоряють люди все нові висоти.
Тільки, в моїм місті я - лише турист.
Наче на гастролях мігруючий артист.
Програму відробили, опустивсь завіс.
"Життя - це рух", - це вже мій девіз.
