колись твоїм тілом поласують теплі шпиталі,
колись метастази війни розростуться оскалами,
й наснаги забракне триматись і рухатись далі -
тоді забери
мої сили
собі
на паливо.
колись від сухот автомати позбавляться дихань,
і кожен зустрічний від люті заки́дає кривдами -
візьми із собою мене у лего́вище лиха,
я буду жорстоким союзником
в бою
нерівному.
допоки не вщухнуть вогні, не зведуться рахунки,
тобі не позволю ні смутку, ні помислу кволого.
зі шкіри своєї зіш'ю небиткі́ обладунки,
цідитиму сльози
з зіниць,
щоб знешкодити
ворога.
довершу усе, що не вдіяв ледачий апостол.
усі небезпеки дивитися будуть лиш зда́леку,
патрульний агнець чатуватиме зморщену постіль,
і кожна з зірок
мерехтітиме
в твоїм
ліхтарику.
довірливий Брахма ввіллється у вічі із глин,
прудкого натхнення нестерпно благатиме: "змилуйся".
я міцно тримаюсь за руки косматих драбин.
мабу́ть,
ти єдине,
що в мене
у світі
лишилося.