Нам серце крають поступово
Із муками болючих втрат,
Аби зреклися ми Любові,
Зреклись духовних її свят.
На цих теренах пили волю,
Вдихали непокірний Дух,
І хоч «малі були і голі»,
Ще й досі він у нас не вщух.
Кріп у борні усім на диво,
Крізь час ніс генетичний код,
Зберіг в потоці рік бурхливих:
- Ми український є народ !
Несемо в світ свою культуру
І поціновуєм чужу ,
Не відгороджуємось муром,
І не будуємо межу .
Лиш розправляємо вітрила,
Страху пред завтрашнім не ймем.
У цьому міць і наша сила ,
Семи вітрам назустріч йдем !!!
Сергій Бабінчук .
