Ти - моя Криза.
Ще із тих незапам"ятних часів коли 'НАС' не було ще словом.
Коли десь у моїй голові перемкнуло увагу на субкультури.
У ті дні , коли я ще губила себе і знаходила скоро
І не знала й не відала й чверті своєї натури.
Ти - моя криза.
Я не маю зовсім на увазі того , що не гарне,не вічне, тривожне.
Я складаю це слово в собі з різнобарвних емоцій.
Бо коли умістити в собі вже нічого не можна
То словами виплескую світло мільйонів сонць і ..
ти - моя Криза)
Так, я ще зовсім не знаю, навіщо , коли або як промовчати.
Мені зовсім не личить носити шпильки та міні спідниці.
Але ти вибираєш мене , щоб твоєю стати.
І я маю надію втонути в твоїх зіницях.
Бо Ти - моя криза.
Коли сердишся трохи з моїх нелогічних і дивних тверджень.
Коли бавишся увесь час, сміючись наді мною.
І коли я за це на тебе у відповідь серджусь.
Бо це 'МИ' і все інше закрите стіною.
Отже ти - Моя криза.
Я немов у собі відчуваю ,як дразниш , торкаючись пальцями
моїх ребер , але та лоскотка в твоїх обіймах весела надто
щоб на тебе сердитись, ми вимикаємо станції
передач і каналів, цілую тебе незграбно .
Адже Ти- моя криза.
У всьому , що згадую - на прогулянках, у снігу , і під літнім сонцем
Я палала від погляду в дві такі рідні твої чорнобриві безодні
Адже Ти - моя криза, той батько, що хочу я доньці
Ти - весь Всесвіт світів , нескінченно...сьогодні..!