(Диптих)
1
Я доторкнусь руки твоєї тихо,
Коли постукає світанок у віконце –
Ти ще поспи, хай сну найкращі крихи
Змалюють на обличчі твоїм сонце.
Прикрасять ніжно щастям твої щічки,
Блискітки радості дарують губенятам –
Тож я торкнусь цілунком невеличким:
Та поспішу створить тобі свято:
Тихесенько я вийду із хатини,
Світанок почекати попрошу
Ще трішечки – хоча б одну хвилину
Не рушити коханій снів межу.
Я принесу в цей час для тебе квіти,
Моя найкраща, ніжна, найщиріша –
Отож нехай для тебе сонце світить,
Хай пелюсткИ тобі співають вірша.
А я скажу, що ти моє кохання,
Що для поета ти – і муза, і ідея,
Що зіткана ти з ніжного світання,
Що ти прекрасна й ніжна орхідея…
Тож з Днем народження, моя пташино!
Тож з Днем народження, мій ніжний квіте –
Я кожну мить лише до тебе лину,
І лиш для тебе хочу в світі жити.
2
Ти прокинешся ще щасливіша:
День цілує хатину у вікна –
Серце з радості ледве не скрикне,
Лиш годинник все міряє тишу…
Лиш годинник вимірює спокій,
Теплий сон заховався в подушку,
Щось солодке муркоче на вушко –
А ти знову в дрімоті глибокій.
Ти сьогодні родилася знову:
Чоловік несе квіти до хати –
Ти ще спиш, але хочеш співати
Та вслухатися в квіточок мову,
Мов мелодію, чути: «Кохаю
Усім серцем, моя Орхідейко...»
В чоловіка, бач, добра ідейка:
Ставить квіти на столику скраю,
Шепотіти: «Мій Сонячний світе!
Тобі дзвонять-видзвонюють квіти
І пелюстя сіяє у співі,
Про любов і про днини щасливі…»
Він читає, що звечора пише,
Він цілує, читаючи вірша,
А годинник спинивсь і не дише –
Ти прокинешся ще щасливіша.
