Вона була свічкою,
Милою такою.
З восковим личком,
Й статною ходою.
Вона манила полум*ям,
Та лише на відстані.
Бавилася долями,
Як маяк на пристані.
Кому шлях осяє,
Кому й - не покаже.
Все з водою грає,
То стушиться, ляже.
То іскриться ярістно,
То туман наводить.
І все серед темряви,
Пісеньку заводить.
Тужну таку пісеньку,
Про тяжкую долю.
...Вчора згасла свічечка.
Вся перегоріла.
Воску не добавил
В її ніжне тіло.
І тепер та свічечка
Лише білим димом,
Розбрелась по закутках
Власної хатини.
