Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
я вже такі речі полюбляю в смак через одні рими дактилічні, а у вас ще й картинки, а у вас ще живого стільки в образах, та чуттєвого, з пристрастю і збудженням - ось і ти стаєш свідком зачаття і народження весняного, нового, щемного кожному серцю часу, і знову повертаєшся момоволі до погляду очей, які першими ці картини побачили -і подарували дл тебе!..
насолода!......
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та шо це Ви... отак змалювати - то фантазія і мислення впорядку і в здравії то ж візьміть будь-який аркуш веснокрилий і спробуйте виростити півонії фарбами
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
фантазія і мислення, може, і впроядкк, от руки трохи....
зате я фотограф хороший! і від скромності не вмру...