Надвечір»я. Сонечко сідає.
Літня спека покидає день.
На сопілці дивний вітер грає
Чудернацьких та легких пісень.
В барвах польового різнотрав”я
Дивний вечір голову схилив,
І туман, прозорий як зітхання,
Легким смутком небо оповив.
А в обіймах лагідного сонця
Гомінливе птаство затиха,
І корівка божа на долоньці,
Й комашня натруджена прудка.
А духмяні росяні покоси,
І стежина поміж трав в”юнка,
І пшениці золотаві коси,
І постава соняха струнка,
Й запашний любисток над межею,
І живий яскравий маків цвіт,
Викохані рідною Землею,
Назавжди прикрасили цей світ.
І медова квітка конюшини,
І яскрава зелень споришу
У вінку моєї Батьківщини,
Що назавжди в спогадах лишу!
Дуже гарно! 
