Данило Галицький у процесі державотворення Української держави
Однією із великих і непересічних особистостей доби існування Галицько – Волинського князівства був син князя Романа – Данило Галицький.(+1264). Він був не тільки знаним своїми військовими кампаніями (як був його батько) але передовсім як політик і державний діяч. Треба сказати, що одним із кроків його зовнішньої політики був діалог із папою Римським Інокентієм IV. Мова йшла передусім про допомогу з боку західних держав у подоланні важкої для Русі монгольської навали. З листів папи можна зробити висновок, що Римський Архиєрей активно підтримував Галицького володаря у його пошуку союзників проти Батия. У своєму звернені Інокентій IV наголошує на спільності справи допомоги постраждалим від монгольської агресії: « щоб цей проклятий намір не здійснився, але зазнав невдачі, радше при Божій допомозі, ніж за протилежним наслідком, потрібно, щоб увесь християнський світ уважно обмірковував і старанно подбав, аби якось перешкодити тому ходові людей,щоб стало для них неможливим прорватись далі за допомогою будь – якої сильної озброєної руки» Окрім того, святіший отець в одному із подальших листів надає Данилові титул короля і прихиляє його до поєднання церкви, а папський легат передає князеві корону надіслану йому Інокентієм IV для підтвердження своїх слів і намірів допомогти. Також папа забороняє хрестоносцям використовувати упадок Галицької держави для своїх амбіцій. «Отож, спонукані вашими проханнями, щоб жоден із хрестоносців та з інших ченців не смів, щоб його хтось увів у нажиті землі, чи щоб їх захопи чи набути якесь майно без нашого дозволу, ми владою присутніх задовольняємо прохання.» І хоча ці відносини не принесли бажаних результатів допомоги для Данила, вони все ж відіграли свою роль. До певної міри це переорієнтувало і самих володарів шукати зближення у відносинах з європейськими монархами аніж з візантійськими імператорами. Саме це стало кроком до само визначеності.
А позатим, після того як Батий зруйнував Київ митрополит Кирило переїхав до Володимира над Клязьмою. Тут було куди затишніше аніж руїни які були на півдні. Він більше приділяв уваги не справжньому осідкові але там де перебував обділяючи увагою інші території. І хоч Київ і далі вважався митрополичим осідком сам же митрополит був далеко від нього. це був перший крок до відокремлення і поділу колишньої Київської митрополії. В подальшому його наступники поступлять аналогічно що змусить володарів Галицької держави шукати шляхів вирішення цього питання аж до постання у 1301(1303) році Галицької митрополії. До певної міри переїзд Кирила не був офіційним перенесенням осідку. Він і далі вважався Київським митрополитом.
Як вказує Галицько – Волинський літопис що в цей час Данило був цілком поглинутим у воєнні кампанії проти ятвягів. Окрім того його становище було доволі не стійке. І хоч Батий визнав за ним право володіти своїми землями але уже на правах васала, тобто залежного від Золотої Орди. Тому він не міг нічого запропонувати чи якось вплинути на ситуацію.
Фактично цей хоча і не офіційний переїзд ознаменовував початок нових відносин як між двома центрами колишньої могутньої держави, так і відносини між кожним із них і Константинополем. Можна зробити висновок, що в часи короля Данила і його батька Романа були часами постійних політичних амбіцій, військових кампаній і постійної боротьби за землі а отже майже князі до кінця володіли внутрішньою політичною ситуацією
