Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Недаремно не дав мені Бог… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Endorphinochka, 18.05.2015 - 17:39
Все так як має бути.Ви душевно й щиро описали те, що має стати пріоритетом у кожного з нас Особливо:Коріння пускатиму в Вись! Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рада нашому однодумству, Ендорфіночко
Валя Савелюк, 12.05.2015 - 12:12
це - закінчення попереднього тексту - не помістився увесь у абмежений для коментаря простір, тому - спочатку читайте знизу, а тоді вже тут... у такій послідовності воно писалося...і ще одне - усе це тільки мої розмисли, і не більше того... ...Любов між Богом і людиною, між людиною і людиною, між людиною і котом, скажімо - в основі принцип той самий: любов дає свободу і радість-щастя, освітлює і зігріває, вирощує-розвиває, а прив"язаність - мучить-карає, неволить (любими способами), привласнює, відбирає (часто навіть життя, а не тільки радість-щастя і т.д.) різниця між Божим світоустроєм (Любов"ю) і вивернутим світоустроєм (споживацтвом) дуже тонка для того, хто не схильний мислити - "бачити"... Ви схильні мислити, тому я впевнена, що різницю між справжнім-Божим і перевернутим-зіпсованим Ви бачите... Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що відповісти? Погоджуюся з усім. Дякую за наше спілкування, пані Валю
Валя Савелюк, 12.05.2015 - 12:10
глобальне і кардинальне - це масштаб, а Ви ж знаєте, Анно, принцип "як угорі - так і внизу", мале і велике існує тільки у наших людських сприйняттях-поняттях... уся Вселенна відбивається у одній краплині роси - отак і відбивається... якби все, що ми знаємо про Бога не стосувалося наших знань про себе самих - жодних "великих" знань ми і не сприймали б, бо не могли б осмислити... ну от як наприклад не можемо осмислити вічність чи безкінечність - бо живемо у кінечному і обмеженому світі, не можемо осмислити світ більшвимірний чим наш, та навіть "життя після сметрі" осмислити не можемо - але можемо ВІРИТИ... тому Христос і вдався до притч - прикладів для пояснення, де фігурували прості речі і прості ситуації, і закономірності прості... бо просте і складне - все те саме, тільки на рівних рівнях сприйняття... є правда і є неправда - от і вся різниця, решта все - умовності, різноманітності... "...Я вам про земне кажу, а ви не вірите (та вони його просто не розуміли, що Він їм казав, вони нічого абстрактного не сприймали, нічого не сприймали символічного - все намагалися розжувати зубами, помацати пальцями, як хліб чи рибу, а не уявою чи осмисленням, не умом - а що вже казати про Вищий Розум - тому й завдання головне - Рости і Розвиватися), - то почну цитату спочатку, бо текст у дужках вийшов довгим: "Я вам про земне кажу, а ви не вірите, як же ви повірите, коли я Вам про Небесне казатиму..." (цитата приблизна але по суті витримана...) - як нам розказати про НЕБНСНЕ (інше, космічне, іншовимірне, безгравітаційне))) - коли ми не сприймаємо понять дальших за наш земний досвід... на те й здібність абстрагуватися, на те й інтуїція, уява - але щоб цим інструментарієм користуватися, то треба тренуватися постійно, мабуть, якщо вже не вродженими вони виявляться - спостерігати, осмисляти... ох, Анно, думаю, Ви все це знаєте, тому, не буду надто розповсюджуватися наразі... Любов між Богом і людиною, між людиною і людиною, між людиною і котом, скажімо - в осн Валя Савелюк, 11.05.2015 - 21:15
чи можливий односторонній зв"язок?.. що ж, візьмімо до прикладу Любов Бога і людей... Бог нас ЛЮБИТЬ, і відчуваючи Його із кожним із нас Зв"язок, ми і кажемо - "Бог завжди з нами"... Чи любимо так само ми Його?.. часто ми і не думаємо про Нього, і не згадуємо роками, а то і десятками роеів - поки молоді і все у нас гаразд, багато хто зпосеред нас навіть не вірить, що Він узагалі Є... а Він все одно нас любить - увіх, не нагадує про себе, коли забуваємо, не доводить, коли в Нього не вірять... мама моя казала так: "якщо людину батько з дому вижене, рідна мати прокляне, брати-сестри відвернуться, друзі зрадять, діти відмовляться, люди зігнорують - Бог ніколи не покине людину, навіть тоді, коли сама людина від Бога відмовиться - Бог не відмовиться від людини..." це - правда, власним (і не тільки) життям перевірено - Бог ніколи не покинув, ніколи НЕ ЗАПІЗНИВСЯ навіть... отакий односторонній зв"язок, який свого часу стане "обоюдостороннім", обов"язково стане... усі ми полюбимо Його - серцем одкритим полюбимо і з власної нашої волі, хоч і не всі разом, бо Він уже наперед любить нас - інакше не буває... (хочете щоб вас любили? - любіть уже самі, наперед - є така порада у суфіїв, здається... не пригадую точно звідки порада ця, але від моєї забудькувасті вона (порада) не втрачає).то чи можливий односторонній зв"язок - самі, Анно, повисновкуйте щодо ж нашого зв"язку, то він, як я його відчуваю - дружній... а дружба (я маю до вас дружні почуття) - це і є любов, справжня, саме зв"язок, який дає радість і не обмежує взаємної свободи... шанує навзаємну свободу обох друзів... отак-о якось Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех, пані Валю, Ви вже як наводите приклад - то щось глобально-кардинальне, як от Бог і людина. Але ж правда, свята правда! Саме так і є!Чорний Кіт, 11.05.2015 - 19:22
Недаремно не дав мені Бог притулку постійногоНамагалася б корені глибоко в землю пустити Я – мов пташка, що гнізда щороку будує нові А коріння пускатиму там, де по справжньому зможу Зажити... Вибачте, просто захотілось написати такий відгук, так я відчув цей вірш, без будь-яких натяків. Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Чорний Кіт, заходьте
Валя Савелюк, 10.05.2015 - 18:53
люба Анно, мудра відповідь Ваша... і благородна, і світла для мене...благословив Господь усвідомити до решти різницю - грань невидимо тонку для ока земного - чим зв"язок різниться від прив"язаності: Зв"язок - це Любов, і зв"язок перервати не здібна жодна зовнішня сила - навіть смерть, бо ні відстань, ні розлука - не мають влади над духовною присутністю одного люблячого в іншому люблячому, чи у якомусь світі, який людина любить серцем і зберігає зв"язок із ним, навіть його втративши... прив"язаність же - саме слово про все свідчить - прив"язатися можна і до кілка... і от якщо кілок той кудись пропаде - людина відчуває себе покинутою, загубленою, нещасливою і самотньою, бо шнурок, яким була прив"язана до кілка свого (чи іншої людини, якщо просто "прив"язана" була, а не встановився між ними Зв"язок істинний, чи до якихось речей-предметів, умов і т.д.)- то шнурок тепер волочиться слідом за людиною тою, а кілка ніде нема... забрав хтось кілочка такого кумиристого, який центром вселенної здавався - і як же тепер самій людині бути? тому і сказав Господб - "не сотвори собі кумира" - кумир - це прив"язаність якраз і є - кілок, власне, який позбавляє свободи-волі, у рабство бере... я наразі залишаю у собі із тим, що любила - Зв"язок мій сердечний і духовний, любов мою тобто а прив"язаність - сама розриваю - отака наразі ситуація... ..."вросла коренями ввись" - за те так і сталося, але тільки на фізичному плані а на вищому - нічого відібраним бути не може, що я люблю... дякую Вам, Анно... за зв"язок наш Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Переживаєте якусь розлуку, я так розумію?Якщо вважаєте, що між нами Зв"язок - то для мене це великий комплімент, пані Валю! Дуже гарно написали, мудро. Я от тільки думаю - чи може зв"язок бути однобічним? Хоча, здається, із Ваших слів виходить, що може. У мене, принаймні, у житті бувало таке - любиш когось, а доля розводить, часом назавжди. Однак той, кого любила - залишається у моєму серці довіку (недарма ж сказано, що Любов не минає), і в миті смутку мене тішить думка, що ми колись обов"язково зустрінемося - Там, і спілкування наше не буде вже обмежене і обтяжене людським, а буде радісним і щирим. Знаєте, Ви оце тепер змусили мене міцно замислитися: була одна людина, яку, як я досі вважала, я любила - понад усе в світі. До цієї миті я була упевнена, що я його саме любила - а тепер засумнівалася: може, то просто була дуже сильна закоханість? Не Зв"язок, а прив"язаність? Може, та прив"язаність і переросла би у Зв"язок, якби Бог дав нам бути разом, але, оскільки не дав, то так уже й лишилося... І хоча тоді я усвідомлювала, що ніхто й ніколи не був мені так потрібен - тепер, думаючи про тих, кого хочу зустріти Там - його якось і не пригадую вже... Вмієте Ви дати харч для роздумів! Валя Савелюк, 09.05.2015 - 15:40
прекрасно... і знали б Ви, Анно, наскільки для мене зараз вірш Ваш актуально звучить... власне, усе так само в реальності моїй сталося... отже, "коріння пускатиму в Вись"
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Валю. Ви, по-моєму, уже давно у Вись пустили - ще й іншим помагаєте. Може, тому й пустили, що так сталося? А може, навпаки, - так сталося, щоб Ви пустили - бо дуже там потрібні?
Касьян Благоєв, 09.05.2015 - 09:57
з таких розмов, коли чистим словом розуму до спраглої душі своєї говорить серце людини, і я, посторонній слухач, зможу пізнати і інший світ, і почути власне серце, і зрозуміти суть свого приходу під сонце земне.це гарна форма для вас, це дуже зважені і вивірені інтонації, це найпотрібніші слова того, хто чесний у всьому перед собою і перед небом. щоб бути щасливим, справді щасливим, людині дуже мало потрібно. кажу з власного досвіду життя, з того, що лишали мудрі тут до нас. а ви цими словами мене здивували. вкрай. якщо я пам/ятаю кількість ваших років земних Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, не такий уже й сторонній Дякую, Касьяне І чого ви до моїх років причепилися? Мудрість із віком мало пов"язана (Ну, звісно, це я не свою мудрість хвалю, не подумайте - але скільки направду є людей, що і вік прожили, а все як діти міркують, і все лиш новими цяцьками захоплюються... А є й такі, що в цьому віці уже глибоко в Небеса прозирали - так що нам іще рости і рости... Чи доростемо коли?) dovgiy, 09.05.2015 - 08:58
Від житла до житла...нажите майно... Нам Бог дав планету з такою умовою, що кожному з нас мало бути все необхідне для життя, але люди жадні. Хтось гребе до себе по -над всяку міру, а хтось мусить жити пташкою... і пускати духовні коріння догори.Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так-так, щодо "гребе" пригадується історія, що розказував мені колись один таксист про якихось своїх знайомих: бізнесмен святкував з ріднею у барі свій перший мільйон, напилися, вийшов, сів за кермо - бац! аварія і він насмерть. От вам і притча із життя."Де скарб твій - там і серце твоє." Дякую, пане Довгий, за гостину |
|
|