Кінець підходив і підходив,
А час так ринув непомітно,
Я пам'ятаю, як проводив
Мене ти сміхом неодмінно
І ось вже завтра,
Ось вже ніч лишилась,
А там пів дня -
І я тебе не бачу,
Тепер я долі підкорилась
І час же скоро йде..неначе
Та все-ж таки я розумію,
Що довго буде він тягнутись,
Що дні секундами розтануть,
В моїй маленькій самоті
Я була вічністю для тебе,
А ти для мене - просто світом,
Ми полюбили і прожили
Ці дні шаленим буйним цвітом
Тепер прощатися зібрались,
Як в пісні тій, бумбокс співає..
Їй у Варшвські спальні райони,
Йому Москву бетоном залити..
Та щось всередині тамує,
І біль, і радість, зміксувались
Як бистра річка вниз прямує..
Так сльози горя проливались
Папа? Прощай?
Ну що тобі сказати?
Чи просто радісно " Бувай ? "
Як же це назвати?
Приїзджай?
О ні,
Не знаю, як же попрощатись
І не заплакати перед тобою,
Не завити,
Як вовки виють темною зимою..
