Вона впала повільно,тихо
на зоряний малюнок,що в душі-
давно вже малювала,як на лихо
фарбами,стиснувши у руці -
маленький амулет у формі місяця,
що світить мутним світлом тільки в день
останній подих з ніздрів тихо випустить
із ядом переповнених легень...