ідуть роки..а ти мене все далі обіймаєш..
можливо вредна я,та ти цього не помічаєш.
мою любов до тебе,розумієш,знаєш..
і серед тисячі дітей,мене впізнаєш.
мою кімнату,ти не оминаєш..
завжди порадиш щось, щось запитаєш,
мої вірші по сто разів читаєш,
мій зошит,як моє життя листаєш.
хоч інколи,для мене ніби ти зникаєш..
ці сварки пережили,ти їх забуваєш..
ти вчиш,цінити-те що маєш..
бути людиною-ти закликаєш..
твоя дитина я,і це для мене гордість..
можливо,і не дуже в мене чиста совість..
але для тебе тату напишу хоч повість..
лиш би любов твоя,була не тимчасовість.
сьогодні вже тобі,не дуже мало..
ти розказати мені можеш про життя,
я обіцяю,я тобі клянуся..я буду сильна..
хоч для тебе,я завжди мала!
ота мала,яку водив за руку..
і яка плакала,що вже не може йти..
я так стараюсь,пережити цю розлуку...
та нам,багато треба ще пройти.
твоя любов,ніколи не згасає..
і навіть коли небо без зірок.
твоя дочка,ще раз тебе вітає.
пробач..що через мене..в серці,маєш безліч дірочок.
Katty T.
чудовий вірш
