Коли побачиш її довгі коси, Коси, що сплелися із трави, Бачиш на траві прозорі роси, Коси виринули із пітьми. Вона вийшла, неначе з молочної криниці, Її ніжне обличчя стало таке бліде, Їй так набридло жити у темниці! Їй стало в світі все таке чуже…
ID: 589955 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 26.06.2015 12:30:35 © дата внесення змiн: 26.06.2015 12:30:35 автор: Ксенія Валері
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie