1)* * *
спочатку я навчився говорити
(невміло вимовляв солов’їні слова)
а потім вже – народився
вкотре
і вивчив каліграфію крилатих кроків
щоб вимовленим словеняткам
звивати гнізда в живих серцях
2)* * *
спів птаха вищебечує мене з мене
і раптом я усвідомлюю
що я не був собою
а тільки пір’їною власної тіні
3)* * *
до ранку всі зорі з неба
для тебе дістав
а тобі все мало
сонця схотілося
та сонце тобі не віддам
бо сонце моє – земля
4) * * *
він так довго йшов шляхом
не відриваючи погляду від обрію
що й не помітив – під ногами
вже давно не дорога а прірва
5)* * *
якщо я іду а обрій щораз віддаляється
то може дорога котиться в тому напрямку
звідки я прийшов
6)* * *
після дощу виросли трави і діти
а я мов дитина вірю
що й хата виросла після дощу
бо все що полите дощем – ви-
росте
7)* * *
коли зрубають небо
на пні сидітиме бог
і гірко ридатиме
чому створив людину
за своєю подобою
8)* * *
Намалюй мені сад
Піду погуляти і не повернуся
9)* * *
крила птаха – клавіші тиші
тут були ми
і заблукали в промінні сонячному
може я б тебе знайшов
якщо б знав де я
краю блукань
поверни мені хоча б очі
і я одразу побачу її
в своїх зіницях
10) віршеспогад
(дитинство)
коли взимку я змерз у пальчики
дідо зігрівав їх своїм гарячим диханням
а влітку – вишні з ділових рук були найсмач-
нішими
11) * * *
дерево приросло до крил птаха
і коли той злетів у небо
то злетіло й дерево
а з ним і земля
яка приросла до кореня
люди ж і не помітили
що здійнялись в повітря
12) * * *
христос народився влітку
у яслах маленької квітки
і такий він – як те зерно гірчичне
народився за мить
розпинатимуть вічНІсть
13) * * *
збудував собі хату з книг
меблі в ній всі – із слів
і вже вона більша за світ
що гепнувся яблуком за вікном
14) * * *
п’ю поезії молоко материнське
і все більше стаю немовЛям
все частіше
спочатку – вчусь говорити
і ходити пішки під стіл неба
а потім – намагаюсь не потонути
в твоїх сльозах
земле
15) * * *
в золотій клітці сонця
пара голубів – очей
ллється річка із мене
яку я за раз випив
16) * * *
ти була раною кровоточивою
і тому я попри біль
ятрив тебе
аж поки не витекла з мене
вся кров
17) * * *
блудні яблука – будні
відкотились далеко
від яблуньки вічності
18) * * *
як завжди я спішу в невідоме
біжу а мені намагаються зробити
операцію на серці
і на головному мозку
19) * * *
напишу собі тишу
десь далеко в горах
де ніхто мене не знайде
крім тебе
а потім напишу нам
те що не назвати словами
і вилупимось з наших сердець
нові ми
новонароджені молодими
20)* * *
гортай гори
на їх сторінках
і ти не знаючи того
записана
пам’яттю його серця
хоч ви ще не бачились
а що. так нічого. класні речі. є знахідки суперові. чудові образи. їх би ще, Сашко, зліпити докупи. дооформити думку.
