Чуже життя здавалося звабливим,
Хотілося зануритись - і край!
Попити хоч би трохи тої сили,
Краси кохання - там, напевно ж, рай!
Як мед солодкий, недоступна чаша,
Гірким здавалось випите своє.
Встромилась до горня чужого наша...
Там - кип'яток, що опіки дає...
8 липня 2015
(с) Валентина Гуменюк