Я і ти в полоні у доріг:
Ти до сонця, я в обійми вітру.
Я тебе зі спогадів не витру,
Хочу, щоб і ти мене зберіг.
Та не більше, аніж просто спогад,
Щоб зігріти серце восени.
Може я прийду до тебе в сни,
Наяву ж розходяться дороги...
В нас дороги глибоко в крові -
Біла смуга або рейки-шпали...
Мандри ми назавжди покохали,
Їм не зрадим, доки ми живі.
Наші долі тут пересіклись,
Щоб сиділи на піску у тиші,
Щоби знову я писала вірші,
Щоб навіки в серці залишивсь
Тільки спогад і нічого більше.
26.06.2015 р.