Твої збирала пальцями намистинки,
Нанизувала голкою без зупинки
І вишивала пристрасно, аж до болю
Дівочу долю.
А ти все сумнівався, чомусь пручався,
Ти вислизав із пальців і далі мчався.
Та скільки б не котився ти ген по полю –
Прийдеш в неволю.
А я ж тобі казала, що зачарую,
А я ж попереджала, що не жартую.
Ти ж зовсім втратив крихти свого контролю
Від алкоголю.
Вдихав моє волосся, немов наркотик.
Палав вогнем на тілі твій кожен дотик.
Тобі напитись з вуст моїх знову вволю
Тепер дозволю.
28.07.2015 р.
