У маленької Христини
були вчора іменини.
Татко їй у подарунок
нявкаючий дав пакунок.
А у ньому кошенятко!
Радісно стриба малятко,
гладить котика за спинку
і сміється беззупинку.
Вже сьогодні не цікаво...
От якби якусь забаву
хтось порадив для малечі.
Христя опустила плечі.
Їй так сумно. Каже тато:
- ігор, доню, є багато.
Можна гратися "у школу"...
- Я плидумала! Цудово!
Буду косеня уцити
по-людськОму говолити!
Сцо стлибає по підлозі?
Були лапки, стануть нозі!
Тато щиро засміявся,
до роботи собі взявся,
Тільки чує - за дверима
учить Христя кішку рими,
віршики розповідає,
та за лапки підіймає.
За вікном уже темніє,
дівча часу не жаліє!
У кімнаті чути гамір.
Чи здійснився Христі намір?
Тато зазирнув до доні
і заплескав у долоні.
Але чом сміється тато?
Кошеня сидить пихато,
а Христинка трудівниця,
наче кіт - стрибати вчиться.
"Няв-няв-няв" вона муркоче,
бути кішечкою хоче!
- Люба доню, як так сталось?
Вчити кішку ти збиралась.
А Христинка: -" Я не знаю.
Залаз... косеня спитаю!"