Проходять дні бездарно і скучно,
і що робити тепер? Не знаю.
На вулиці спека і в домі душно.
В розлуці літо моє минає.
Невже і осінь піде в минуле?
Ми не побачимо грибне чудо?
І яблуні там же багаті були…
Такої радості вже не буде.
У нас сьогодні велике горе -
війна руйнує мрію єдину.
Усе в моїй пам’яті, ніби вчора,
хіба забуду щастя хвилини?
Господи, скільки просити можу,
верни стражденним і мир, і тишу.
Розлука для мене, як в серце ножик.
Верни нам щастя, Отче Всевишній.
2015 р.
