Коли біжиш по полю, так приємно не відчувати ніг,
Закидаючи голову назад, вдивляючись у небо.
Колись на тебе буде тиснути це небо та ще й земля
соняшник шарудітеме над тобою листям шершавим
Поки
Так приємно дихати пилом дороги
Пробігаючи повз людей, які загрібають сіно
Думають, що ти хочеш у них щось вкрасти
Й косо дивляться, наче наслідують їх годуванців
А ти дивуєшся: що в біса можна вкрасти у полі?!
Однак, красти – то справа невдячна, даремна
Все одно все розгубиш, утратиш з роками
Не наситившись вдосталь, ховатимеш очі
Дяка богу, що у тебе є хоча б ноги
Щоб тікати від власних думок
Й така втеча дієва
Ось вам і метафоричне значння слова „втеча”,
Панове безробітні філологи.