Не пам’ятаю, але щось подібне
Відчув в холоднім потиску руки –
Воно ніяке, а тому і підле,
З ним душу мучать прожиті роки.
Тоді не зміг, а зараз руки мию
І потиск той ніяк не відшкребу,
Бо потім, усміхнувшись, стисне шию
Та піднесе, як Божу доброту.
Бач, ангеле мій, мало що ти можеш,
Я від життя не хочу бозна-що,
Від підлості його не заскородиш,
Таке вже в людстві прижилось воно.
Одне прошу: злітай до Бога в гості
І попроси життя для доброти:
Щоб пустка прижилася на погості,
Та потиск був лиш доброї руки.