Молчит телефон, тишина, уют, Росой блестят ромашки на столе, И белизною в сумерки плывут Прозрачно шторы на пустом окне, Уходит день в деревья за окном, Часы бегут – их ход неутомим, И с тишиною в сумерках вдвоем Гадаем на ромашке и грустим.
ID: 601654 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 23.08.2015 22:48:06 © дата внесення змiн: 22.01.2016 16:26:22 автор: Тетяна Акименко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie