Таке вже життя,ми завжди кудись поспішаєм:
То на роботу,за дітьми у школу й садок,
У магазин.Та і вдома турбот вистачає:
Попрати,зварити,помити,ще знайдеться щось.
Для відпочинку не маємо а ні хвилини,
А про театр лиш мріяти можемо ми,
Мов"білка у колесі" крутимося безупину.
Так непомітно і пролітають роки.
Для себе часу не знаходимо майже ніколи,
У перукарні,здається,"сто літ" не були,
Забули коли уже міряли сукню ми нову,
Або дорогі,дуже модні тепер чобітки.
А потім дивуємось,що не звертають уваги
Чужі та і свій чоловік збайдужів.
Милі жінки!Трохи більше до себе поваги,
Захоплених поглядів буде багато і слів.
Буднями будні,а свято маленьке для себе
Треба навчитися створювать кожній із нас,
Тоді почуватимемось ми "на сьомому небі".
Кохані жінки!Пам"ятайте про це повсякчас.