О теміне ясна, тримай мене у путах надм’яких, зіграй мені всі ноти легкості свої!
Злітати буду я у тактах блюзу в північ надтонку своїм сум’яттям та надто тривку…
Хай все німе захоче небокраю, а я зітхатиму в окові темного густого чаю.
Світитиме струнка мінлива лінія бічного тротуару в тремтінні енної зорі,
І гратиме до нескінченності серцебиття гітара у суміші вмикатимуться ліхтарі…
О напівтемрява жадана, що ж за дарунок ти несеш мені?
Можливо, тротуари кам’яні, що блисками граніту доносять доторки хмільні?
Не хочу бачити рідкого сходу сонця, а хочу чути лишень блюзу звуки у сяйві темного віконця!