Слухаю дощі цілий день,
Вірю в те, що впаде стіна,
Але для когось людина – мішень,
В когось мета одна – війна.
Де ж знайти ті слова,
Які стануть ключем до добра,
Моя душа очікує на весну,
І цілій країні раптово не до сну.
Не поспішай, подивись назад,
Зазирни в сяючі очі дітей,
Невже необхідно чути постріли гармат,
Чи краще навчитися цінувати кожний день.
Якщо буде важко, значить ти на висоті,
По – справжньому жити, значить не здаватися без бою,
Хочеться не вміти жити без мети,
Вміти бути скалистою горою і тихою травою.
