Їм ніколи не відчути, наших почуттів,
Ходить осінь й літо поміж цих віршів.
Їм ніколи не збагнути, думки між рядів,
Треба знов почути, спів дощів й вітрів…
Їм ніколи не здогнати, нас між буднів, днів,
Там де осінь плаче, між блакитних снів.
Їм не зрозуміти те, що є лише між нас,
Тож вони не судді нам, все розбере час…
Тільки вільний вітер, нагадає їм колись,
Й дощ осінній, все їм знову оповість.
І наш танок затанцює, жовтий падолист,
Сумна осінь, про кохання розповість…
