ми бігли нестримні щасливі і тихі
пірнали далеко у зоряний вихор
летіли і мчали мовчали кричали
нарешті дізналися що таке вдихи
а зорі манили а зорі не спали
в очах - безмежність в руках сандалі
якби це у нас відібрали вкрали
то всесвіт скотився б у далі незнані
але ми бігли в свою незвідань
жовтіли кульбаби хоча й не квітень
і мали ми все у безмежжя полоні
і м*якість трави наче ходиш по вовні
і світлу дорогу що кличе до повні
і ти все це маєш , відкрий лиш долоні
